УКР
УКР

Новий тренд у моді українських олігархів, або мовчання ягнят.

0 0 - 0 0

Правду кажуть, що жадібність не має меж. Останнім часом у багатьох складається таке враження, що наша Україна, захлинаючись, б’ється в агонії, бо вже настільки потонула в корупційних оборутках, що не здатна виконувати свої функції, а якщо хоч якось проявляє на повну силу свою державність, так це лише у тому випадку, коли треба щось відібрати.

Мета держави – захищати права своїх громадян, що затверджені Конституцією. А в нашій країні громадяни залишені напризволяще зі своїми проблемами, які нікому не цікаві. Коли щось трапляється, то українські громадяни швидше звертаються не до державних інстанцій, як жителі усіх цивілізованих країн, а до тих людей, хто вже має досвід боротьби з цими державними інстанціями і до громадських організацій.

Розділ II – Права, свободи та обов’язки людини і громадянина

Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Саме так записано в основному державному документі країни. Та всі пересічні громадяни добре знають, що слова, не підкріплені ділом – лише пустий звук і більше нічого. Українцям не звикати до того, що дані їм владою обіцянки майже ніколи не виконуються.

В XXI столітті, в епоху розвитку супертехнологій, наша країна поступово перетворюється на поліцейську державу з кріпосними відносинами, де на кожному кроці процвітає несправедливість, здирництво та варварство. Україна вже давно не належить своїм громадянам, вона належить купці чинуш і олігархів, що розпоряджаються усіма суспільними багатствами за своїм розсудом, який їх часто підводить. Мало того, що прості люди, які ледве зводять кінці з кінцями вже давно позбавлені прав на безкоштовну медичну допомогу і освіту, їх почали позбавляти не тільки права голосу, але й майна. Тепер їх можна безкарно давити дорогими джипами, кидати за грати і навіть позбавляти життя. І за це ніхто не відповідатиме.

А найстрашніше те, що нічого не можна зробити, бо всі знають, що українські суди продажні. А підеш правди добиватися, тобі ж ще гірше буде. Тому й мовчать люди. Мовчать, коли їм не платять заробітну платню, незаконно викидають з роботи та навіть зі своїх домівок. Хто може, той виїжджає за кордон шукати кращої долі, залишаючи навіть власних дітей, а хто не може, або не хоче – залишається тут, на своїй батьківщині, і живе лише надією на краще майбутнє хоча б для своїх онуків, бо нічого іншого вже не залишається.

А наші українські олігархи, користуючись безправністю та мовчанням громадян започаткували нову моду. Вони вже почали уявляти себе місцевими феодалами і поступово взялися присвоювати собі природні ресурси: поля, ліси, а тепер уже і річки. Не встигли люди у передмістях змиритися з тим, що у них забирають можливість вільно підійти до води, щоб порибалити чи скупатися, бо в цих місцях, як гриби виростають величезні маєтки, огороджені метровими парканами, як вже новітні тренди почали проявлятися і в селах.

У Кіровоградській області, біля села Салькове Гайворонського району, на річці Південний Буг, що являється третьою по величині річкою України після Дніпра и Дністра, хтось із донецьких багатіїв вирішив собі построїти таку собі «невеличку» гідроелектростанцію, що даватиме дешеву електроенергію для його власних потреб, і навіть місцевих жителів не спитав, які там проживають. А що ж натомість матимуть люди, які давно живуть на цій землі із покоління в покоління, ті люди які й досі опалюють свої невеличкі будиночки дровами та вугіллям, бо газопроводів у них ніколи не було, ті люди, що виживають за рахунок своїх городів та худоби, ті люди для яких їхня річка – це не просто водойма, а єдине багатство, яким вони пишалися?

Гребля висотою9 м. вже будується, а налякані селяни не можуть навіть правди добитися і не знають, що їх чекає. Ця незаконна забудова зачепить цілих три села: Казавчин, Бугове і Хащувате, бо вода підніметься очевидно на 7 –8 м. А це означає, що людям не буде, де випасати худобу, бо в першу чергу заллє, низину мальовничих берегів цієї гарної річки, на яку влітку з ́їжджаються відпочивати не тільки з усієї України, але й з Росії та Білорусії. Селяни добре знають, що в деяких сім ́ях корова – це єдина годувальниця, бо люди не мають роботи. Більшість сільських мешканців змушені покидати свої домівки і їхати у міста, жити там в неналежних умовах, аби хоч-якось заробити нещасні копійки. А тепер в них вирішили забрати останнє. Під загрозою городи і будинки, збудовані власними руками. Я вже не кажу про екологію. Кожний спеціаліст – еколог прекрасно розуміє, що гідроелектростанція до невпізнанності змінює потік річки. Це підриває її екосистему. Дамба перешкоджає міграції риб, що рухаються вгору за течією. Турбіни знищують добру частину риби, що мігрує вниз за течією. Оскільки змінюється швидкість течії, падає рівень кисню у воді. Це в свою чергу шкодить флорі і фауні в самій річці та на її берегах. Рівень води підвищується і знижується в залежності від споживання енергії, змушуючи водні види жити в нових невластивих для них умовах. І це далеко не все. Змінюється також і клімат, бо все в природі взаємопов’язане.

Величезна ділянка річки Південний Буг, яку усі називають маленькою українською Швейцарією може просто перетворитися на заболочений ставок між двома гідроелектростанціями. Одна така вже є у самому райцентрі, м. Гайворон, збудована ще за часів радянської влади. Користі від неї ніякої, лише одна шкода для річки. Дуже хотілося б знати куди ж дивиться Міністерство екології та природних ресурсів України. І навіщо потрібно українцям утримувати ціле Міністерство, якщо воно, не виконує як слід свої прямі обов’язки. Чому перед тим, як будувати нову гідроелектростанцію не оповістили місцевих жителів і не провели жодного роз’яснення, щоб заспокоїти людей. Чи не тому, що хазяїн забудови заздалегідь впевнений, що його ідею ніхто із місцевих не схвалить. А дозвіл на свою споруду він і так отримає і тоді вже поставить усіх перед фактом. Мабуть вважають, що люди і це стерплять, куди ж їм подітися.

З усього вище сказаного можна зробити висновки, що ті провладні «мужі», які зараз сидять в чиновницьких кріслах, служать лише олігархам, що їх туди посадили, а громадян нашої держави вважають за непотріб, який постійно плутається у них під ногами і заважає задовольняти непомірно зростаючі апетити українських багатіїв.

Я звертаюсь до журналістів з проханням втрутитися, бо селянам більше нема в кого просити про допомогу.

В районному центрі, м. Гайворон, місцева влада на всі звернення громадян відповідає однією фразою: «Ми нічого не знаємо, знають лише у Києві». Місцева влада безсила. На керівників сільських рад увесь час тиснуть, а людей навіть ніхто і не запитує. Місцеві жителі вже самі почали збирати підписи проти цієї варварської забудови. Та ні в кого не має упевненості, що їхні голоси щось змінять.

P. S.

Не можу зрозуміти, чому в погоні за наживою деякі горе-бізнесмени плюють на українську землю, яка їх зростила і будують свої статки на чужій біді, постійно порушуючи права інших людей. Невже не можна вести свій бізнес так, щоб усім було комфортно? Думаю, якщо не ганятися за надприбутками, то цілком можливо.

І де ж ті права і свободи, що гарантує громадянам наша держава, здається вони лише для тих хто добре заплатить, а для всіх інших є лише обов ́язки. То може пора вже переписати Конституцію України, де буде чітко вказано, що всі блага в Україні належать тільки обраним товстосумам і тоді не потрібно буде нікого обманювати. Так принаймні чесніше.

                                                                                                                                             Zahar Zaruba

22.02.2013 12:31

0 0 - 0 0



Топ відео

    Поки що немає матеріалів ...

Дивіться на ICTV

Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

ВГОРУ