УКР
УКР

“Обертні” у погонах по-зміївському

0 0 - 0 0

15 січня 2013 року близько 14-30 до мого офісу, який знаходиться за адресою: Харківська область, м.Зміїв, вул.Донецька, 2, приміщення №74 (знаходиться у моїй приватній власності), увірвалися троє молодиків, які виявилися працівниками Зміївського РВ УМВС України в Харківській області. А саме:

Максим Грунський (пред’явив послідчення);

Олексій Тищенко (вчився зі мною у паралельному класі, не представлявся, так як я його особисто знаю);

невідомий (пізніше я з’ясував його справжнє ім’я — Сахновський Сергій), який використав прізвище “Іван Притуленко” (посвідчення не пред’являв, представився сам).

Порушуючи норми Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України та цілої низки інших законодавчих актів України, без пред’явлення мені направлення на перевірку або рішення слідчого про перевірку чи рішення суду, ці люди почали незаконний обшук мого приміщення. Вони чіпали та рилися в моїх особистих речах. При цьому на мене чинився психологічний тиск, а саме лунали погрози: “…ты влип, ты попал…” і таке інше.

Слід зазначити, що я є інвалідом дитинства ІІ групи з невиліковною хворобою – гемофілія, забезпечую роботою себе сам, справно і сумлінно сплачую податки, і наді мною просто знущались працівники Зміївського РВ УМВС України в Харківській області, при чому вони про це знали заздалегідь. В мене періодично відмовляють нирки та суглоби. Просто сумно і жахливо.

Тим часом тиск ставав все сильніше і сильніше. І тоді я покликав на допомогу Синицького Володимира Вячеславовича, офіс якого знаходиться рядом з моїм. Разом з ним був в особистих справах адвокат Тітов Володимир Ілліч. Вони відразу прийшли до мене в офіс, та, бачучи, що на ді мною звисають молодики, почали вимагати у них роз’яснення ситуації та пред’явлення документів, на підставі яких здійснюють свої повноваження у моєму офісі. Але відповіді вони не дали, та, застосовуючи фізичну силу і погрози до Синицького Володимира Вячеславовича “…мы тебя посадим на 15 суток…”, ці “обертні у погонах” виштовхали його та Тітова Володимира Ілліча до коридору. Присутність цих молодиків у моєму офісі та їх дії можуть ще підтвердити два свідка — Жидова Катерина Юрійовна (адміністратор салону перукарських послуг, який знаходиться на одному поверсі з моїм офісом) та Бутко Олександр Володимирович (Лиманський сільський голова, який їх упізнав і привітався з ними в моєму приміщенні). Далі ці молодики закрили мене у моєму приміщенні та почали далі знущатись і погрожувати.

Дивлячись на це бандитське дійство, Синицький Володимир Вячеславович близько 14-45 викликав зі свого мобільного телефону МТС за номером 102 наряд міліції. Черговий вислухав, записав всі данні: місце, де відбуваються протизаконні дії, місце проживання і дату народження мене і Синицького Володимира Вячеславовича, та пообіцяв негайно вислати наряд. Наряд міліції так і не прибув. І, як виявилося згодом, Зміївський РВ УМВС України в Харківській області, зітер факт цього виклику. Тобто, людину будуть катувати і вбивати — а міліція, знаючи, що це роблять їхні “колеги”, заплющює на це очі. Жах.

Тим часом в мене почалися болі у нирках, про що я повідомив Олексія Тищенка, Максима Грунського і Сахновського Сергія. Я сказав їм, що я інвалід і мені потрібно прийняти ліки. Вони на це ніяк не реагували. Тоді Максим Грунський взяв свій мобільний телефон і набрав у ньому число 3000, при цьому зазначив “.не переживай, не доллары…” та сказав, що якщо я віддам гроші, вони мене відпустять і підуть, а я з його слів “получу крышу”. Моє самопочуття, підсилюючись нервовим стресом, слало сильніше погіршуватись, болі у нирках значно посилились, а наряду міліції Зміївського РВ УМВС України в Харківській області так і не було. Тому заради свого здоров’я, аби залишитись живим в прямому сенсі слова, я був змушений віддати гроші у сумі 3000,00 гривень, які я збирав для проведення операції на колінному суглобі, що поступово в мене відмовляє.

Ці кошти я зняв зі свого особистого рахунку, про що є підтвердження банківської установи — відділення АТ УкрСиббанк в м.Зміїв. Їх я передав в руки Сахновському Сергію у автомобілі коричньового кольору (державний номер 634-89 ХА), що стояв біля торгівельно-адміністративного центру “АТБ”. Двоє інших стояли поруч, постійно наблюдаючи за мною. Тільки після цього ці молодики мене відпустили, але на останок додали “мы к тебе еще на день милиции прийдем”. Я відразу прийняв ліки необхідні для підтримання мого життя.

16 січня 2013 року я весь день провів на ліках і тільки 17 січня 2013 року я почав оговтуватись. В цей же день я подав заяву до голови Зміївської районної ради Сироткіна Є.І, прокуратури Зміївського району щодо неправомірних і незаконних дій працівників Зміївського РВ УМВС України в Харківській області.

Слідчим прокуратури Зміївського району Харківської області Сичом М.А. було проведено неякісне розслідування фактів, викладених в моїй заяві від 17 січня 2013 року, а саме — не взято до уваги покази свідків, не проаналізовано виклик міліції за номером “102” з мобільного телефону оператора МТС, не залучено банківські документи, не витребувано відеозаписи камер спостереження магазину “АТБ” та офісу №60, не опитано інших очевидців цих подій та інше.

Але постанову прокуратури Зміївського району Харківської області я оскаржив у Зміївському районному суді Харківської області, про що 21 лютого 2013 року винесена Ухвала про відкриття провадження та призначення скарги до розгляду.

Враховуючи неякісне проведення слідства, не залучення і вивчення всіх необхідних матеріалів і фактів, викладених в моїй заяві від 17 січня 2013 року, показів свідків прокуратурою Зміївського району Харківської області, 26 лютого 2013 року слідчим суддею Зміївського районного суду Харківської області Бібіком О.В. винесена Ухвала про задоволення моєї скарги та скасування постанови слідчого прокуратури Зміївського району Харківської області Сича М.А. від 23 січня 2013 року. Таким чином суд справедливо визнав недбале та безвідповідальне ставлення прокуратури Зміївського району Харківської області до моєї заяви від 17 січня 2013 року щодо неправомірних дій працівників Зміївського РВ УМВС України в Харківській області.

28 лютого 2013 року я направив відповідні заяви до прокуратури Зміївського району Харківської області та прокуратури Харківської області про проведення якісного слідства з відповідним подальшим винесенням справедливого рішення щодо захисту моїх законних прав, як громадянина України і як фізичної особи-підприємця. Бандити у погонах, або як їх іще називають “обертні у погонах” мають бути справедливо і жорстко покарані. 01 березня 2013 року відповідну заяву надіслав до Генеральної прокуратури України. 27 березня 2013 року я направив до Прокуратури Харківської області диск з аудіо- і відеозаписами подій, що відбувалися 15 січня 2013 року.

17 квітня 2013 у ситуацію втрутився Народний депутат України, Перший заступник Голови комітету Верховної ради України з питань національної безпеки і оборони, радник Президента України Кінах Анатолій Кирилович, який зробив відповідне звернення до Генеральної прокуратури України.

16 травня 2013 я був викликаний телефоном старшим прокурором прокуратури Зміївського району Харківської області С.А.Гетьманом для надання своїх свідчень щодо неправомірних і незаконних дій працівників Зміївського РВ УМВС України в Харківській області.

Так при написанні своїх показів в приміщенні прокуратури Зміївського району Харківської області я зустрівся віч-на-віч з третім учасником подій, які відбулися 15 січня 2013 року. Цей чоловік був від мене на відстані близько 2 метрів і я його відразу упізнав, про що миттєво повідомив старшого прокурора прокуратури Зміївського району Харківської області С.А.Гетьмана. На моє прохання назвати прізвище цієї людини, яка знущалась наді мною та, виявляється, вільно пересувається кабінетами прокуратури Зміївського району Харківської області, Гетьман С.А. відмовив, хоча він його напевно знає і бачив. Як пізніше я сам з’ясував третій учасник подій, які відбулися 15 січня 2013 року, виявився працівник Зміївського РВ УМВС України в Харківській області — Сахновський Сергій. 17 травня 2013 року з цього приводу я подав заяву до прокуратури Зміївського району Харківської області.

Після виходу мого відкритого листа до начальника ГУ МВС України в Харківській області у обласній газеті “Зміївський кур’єр” від 21 березня 2013 року №12, до мене звернулася людина, яка показала документи на ім’я Притуленко Івана. Він пояснив, що до того жахливого випадку, описаного у моєму відкритому листі, жодного відношення не має. Дійсно — це людина зовсім інша, яку я взагалі перший раз у житті бачу, яка є ввічливою і розумною. Тобто виходить, що один з тих “обертнів” у погонах прикрився чужим ім’ям, ховаючи за ним своє.

Також мені дзвонять і навіть приходять інші підприємці Зміївського району, які зазнали знущання від цієї ж “трійці”, але раніше вони боялися відстоювати свої інтереси. При цьому це ж такі сумлінні платники податків, як і я. Тобто ці троє знущаються над усією підприємницькою громадою Зміївського району Харківської області.

18 травня 2013 року старшим прокурором прокуратури Зміївського району Харківської області С.А.Гетьманом була винесена постанова про закриття кримінального провадження щодо неправомірних дій працівників СДСБЕЗ Зміївського РВ УМВС України в Харківській області відповідно до моєї заяви від 17 січня 2013 року (копія Постанови додається).

29 травня 2013 року я подав відповідну заяву до Зміївської районної державної адміністрації для вжиття заходів і відповідного реагування з боку місцевої виконавчої влади.

Згідно із ч.1 ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальностів міру своєї вини…

Статтею 7 Кримінального процесуального кодексу України визначені основні засади кримінального провадження до яких, зокрема, відносяться верховенство права, законність, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, недоторканість житла чи іншого володіння особи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 92 Кримінального процесуального кодексу України обов’язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.

Зміст постанови про закриття кримінального провадження від 18 травня 2013 року вказує на невиконання прокуратурою Зміївського району Харківської області під час розслідування та ухвалення постанови завдань кримінального провадження щодо забезпечення повного та неупередженого розслідування, а також про ігнорування очевидних фактів вчинення працівниками Зміївського РВ УМВС України в Харківській області дій, які не тільки суперечать основним засадам кримінального провадження, а за які прямо передбачена кримінальна відповідальність, що підтверджується наступним.

Перший абзац мотивувальної частини оскаржуваної постанови містить стислий зміст заяви, яка надійшла 17.01.2013 року до прокуратури Зміївського району щодо неправомірних дій працівників СДСБЕЗ Зміївського РВ УМВС України в Харківській області, згідно якої 15.01.2013 року до офісного приміщення Довбиша В.О., розташованого за адресою: Харківська область, м.Зміїв, вул. Донецька 2, к. 74, увірвалися троє чоловіків, які пред’явили посвідчення працівників Зміївського РВ УМВС України в Харківській області, намагалися провести обшук його приміщення, при цьому застосували до нього психологічний тиск, вимагали передати їм гроші. У зв’язку з чим Довбиш В.О. передав їм 3000 грн.

Відверто нехтуючи наведеним фактом знущання працівників Зміївського РВ УМВС України в Харківській області наді мною під час вимагання грошей, чи то проявляючи страх перед вимагателями та повну безпорадність у зборі доказів, прокуратура не забезпечила повного та неупередженого розслідування дійсних обставин справи, а саме:

– прокуратурою згідно оскаржуваної постанови з’ясовані особи та опитані лише двоє із трьох чоловіків, які назвали ті, чи інші прізвища працівників міліції під час вимагання грошей. Прокуратура грубо спотворила і перекрутила мої покази в частині пред’явлення посвідчень працівників міліції, адже посвідчення працівника міліції показав один з трьох, а саме — Максим Грунський. Відомості щодо дійсної особи третього чоловіка, який протиправно назвався Притуленко Іваном, який разом із першими двома брав участь у вимаганні грошей та безпосередньо їх отримував, у постанові взагалі відсутні. Ознаки упередженості з боку прокуратури слідують в даному випадку з того, що молодшому раднику юстиції Гетьману С.А. під час розслідування в приміщенні прокуратури заявником було прямо вказано на цю третю особу (виявився працівник Зміївського РВ УМВС України в Харківській області — Сахновський Сергій), про що направлена відповідна заява до прокуратури Зміївського району Харківської області від 17 травня 2013 року;

– прокуратурою згідно оскаржуваної постанови, незважаючи на підтвердження з боку телефонного оператора ПрАТ «МТС Україна» свідчень Синицького В.В. щодо здійснення ним 15.01.2013 року дзвінку на номер 102 із заявою про скоєння злочину з боку працівників міліції, цей доказ неправомірно не прийнятий до уваги. Крім того, прокуратурою, незважаючи на очевидний факт приховування оперативним черговим Ковалівським В.І. отриманої інформації про злочин, не вжито жодних заходів щодо перевірки ознак приступної змови оперативного чергового із вимагателями. Прокуратурою не надана юридична оцінка діям із приховування повідомлення про цей злочин та діям по невиїзду на цей виклик оперативної групиЗміївського РВ УМВС України в Харківській області.

– прокуратурою не надана належна юридична оцінка факту відсутності у працівників міліції жодних документів (направлення на перевірку, постанови слідчого або суду), які б надавали право на проведення ними 15.01.2013 року будь-якої перевірки заявника. Прокуратурою неправомірно не прийняті до уваги положення Кримінального процесуального кодексу України, які визначають чіткий перелік правових підстав для проведення органами внутрішніх справ тих чи інших дій, а також положення абз.2 п. 24 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про міліцію» згідно з якими органи міліції вправі приступити до проведення перевірки суб’єктів господарської діяльності за умови наявності направлення на перевірку, яке складається за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України. При цьому факт проведення працівниками міліції 15.01.2013 року перевірки заявника без наявності дозвільних документів повністю підтверджений показами заявника, свідків, та навіть самих працівників міліції;

– прокуратурою не надана належна юридична оцінка факту відсутності у працівників міліції жодних документів (направлення на перевірку, постанови слідчого або суду), які б надавали право на проведення ними 15.01.2013 року огляду чи обшуку у приміщенні, належному на праві власності заявнику. Прокуратурою неправомірно не прийняті до уваги положенняКримінального процесуального кодексу України, які визначають чіткий перелік правових підстав для проведення огляду чи обшуку, а також положення абз.3 п. 24 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про міліцію» згідно з якими органи міліції вправі витребувати і вилучати оригінали документів, зразки сировини і продукції лише під час перевірки за рішенням суду та в присутності понятих. При цьому факт проведення працівниками міліції 15.01.2013 року огляду чи обшуку в приміщенні заявника без наявності дозвільних документів повністю підтверджений показами заявника та свідків, а факт відсутності при цьому понятих та виштовхування свідків, підтверджений показами самих працівників міліції;

– прокуратурою не надана належна юридична оцінка факту здійснення працівниками міліції 15.01.2013 року під час незаконної перевірки та обшуку та вимагання грошей фактичного незаконного затримання заявника, яке виявилось у триманні заявника в приміщенні де здійснювалась перевірка, та у знущанні над людиною у вигляді ненаданні можливості прийняти необхідні заявнику, як інваліду, ліки. Прокуратурою неправомірно не прийняті до уваги положення ч. 1 ст. 209 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з якими особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. Факт змушення заявника залишатися поряд із працівниками міліції підтверджений показами заявника, а також слідує із факту виштовхування свідків підтверджений їх показами та показами самих працівників міліції;

– прокуратурою не надана належна юридична оцінка діям працівників міліції 15.01.2013 року під час незаконної перевірки та обшуку, які виявились у вигляді відкритого вимагання працівниками міліції грошових коштів у заявника. При цьому, жодних порушень законодавства з боку заявника міліцією виявлено не було, жодних процесуальних документів працівниками міліції не складалось, жоден понятий до приміщення не запрошувався. Отже прокуратурою мала бути здійснена перевірка в діях працівників міліції ознак злочину, передбаченого не ст. 368 КПК України (одержання неправомірної вигоди службовою особою), а ч. 2 ст. 189 КПК України (Вимагання), яка передбачає відповідальність за вимагання, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища. Факт вимушеної сплати заявником внаслідок вимагання працівникам міліції грошових коштів в сумі 3000,00 гривень підтверджується показами заявника, показами свідків, яким заявник про це відразу повідомив, та документами про точний час і суму зняття заявником грошових коштів, які вимагали працівники міліції. Слід зазначити, що вимушена сплата заявником внаслідок вимагання працівникам міліції грошових коштів в сумі 3000,00 гривень відбулась у автомобілі коричньового кольору (державний номер 634-89 ХА), яким керує Грунський Максим, у руки Сахновському Сергію;

– нарешті прокуратурою взагалі не досліджені відеозаписи від 15.01.2013 року з камер спостереження магазину “АТБ” та офісу № 60, які зафіксували зазначених вище працівників міліції та їх автомобіль, а також не досліджений аудіозапис, який зафіксував неправомірну і незаконну поведінку працівників міліції під час розмови зі свідками та їх виштовхування із погрозами з приміщення заявника. Старший прокурор прокуратури Зміївського району Харківської області С.А.Гетьман відверто проігнорував і не долучив до розслідування листа прокуратури Харківської області від 04 квітня 2013 року №06/1-р-13.

Враховуючи вищенаведене, та, приймаючи до уваги невиконання прокуратурою під час розслідування та ухвалення постанови завдань кримінального провадження щодо забезпечення повного та неупередженого розслідування, а також ігнорування прокуратурою очевидних фактів вчинення працівниками Зміївського РВ УМВС України в Харківській області дій, які суперечать основним засадам кримінального провадження та за які прямо передбачена кримінальна відповідальність, керуючись ст. 303, 306, 307 Кримінального процесуального кодексу України я оскаржив постанову старшого прокурора прокуратури Зміївського району Харківської області С.А.Гетьмана у Зміївському районному суді Харківської області (копія Ухвали додається).

На мою особисту думку, є змова між працівниками та/або керівництвом Зміївського РВ УМВС України в Харківській області з прокуратурою Зміївського району Харківської області. Це викривається з:

– нехтування старшим прокурором прокуратури Зміївського району Харківської області С.А.Гетьманом розбіжностей в показах працівників Зміївського РВ УМВС України в Харківській області (кожного разу вони давали різні свідчення);

– навмисного невстановлення третього працівника міліції Сахновського Сергія (представився Іваном Притуленко);

– спотворення показів свідків, які на власні очі бачили, що відбувалося;

– не реагування і не розслідування факту дзвінку на номер 102 із заявою про скоєння злочину і не притягування оперативного чергового Ковалівського В.І. до відповідальності, який навмисно не зафіксував це у відповідному журналі, порушуючи відповідні інструкції, і, з його слів, не пам’ятає цього попри явне підтвердження з боку ПрАТ «МТС Україна»;

– не долученням наявних аудіо- та відеозаписів до матеріалів справи і таке інше.

Листами від 01 березня 2013 року та від 17 квітня 2013 року я звертався до Головного управління МВС України в Харківській області з відповідними заявами, але отримував відписки. Ніяких дієвих заходів щодо забезпечення неупередженого і об’єктивного розгляду справи Головне управління МВС України в Харківській області не вжило. Не було навіть розслідувано факти дзвінку на номер 102 із заявою про скоєння злочину з боку працівників міліції і приховування оперативним черговим Ковалівським В.І. отриманої інформації про злочин, при цьому не вжито жодних заходів щодо перевірки ознак приступної змови оперативного чергового та/або керівництва Зміївського РВ УМВС України в Харківській області із вимагателями: М.Грунським, О.Тищенко, С.Сахновським.

І нарешті, 14 червня 2013 року Зміївський суд Харківської області ВДРУГЕ (!!!) скасував постанову прокуратури Зміївського району від 18 травня 2013 року, що є прямим свідченням бездіяльності та заангажованості цього органу.

В зв’язку з вищезазначеним прошу громадскість втрутитись у цю ситуацію та захистити мене як громадянина України і як фізичну особу-підприємця, а також мої конституційні права і інтереси.

Сподіваюся, що неправомірні і беззаконні дії працівників Зміївського РВ УМВС України в Харківській області, а саме: М.Грунського, О.Тищенко, С.Сахновського і Ковалівського В.І. і старшого прокурора прокуратури Зміївського району С.А.Гетьмана отримають справедливу оцінку та ці “обертні у погонах” і їх “покровителі” будуть покараними згідно чинного законодавства України і я, як підприємець, зможу далі спокійно працювати на користь Зміївщини.

Такі люди, а вірніше — нелюди, не повинні працювати в органах міліції і прокуратури, а тим паче — плямувати їх честь і гідність.

27.06.2013 16:53

0 0 - 0 0



Топ відео

    Поки що немає матеріалів ...

Дивіться на ICTV

Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

ВГОРУ