Додати новину

Новини

 /  33649
grig / 23 Квітня 2014 21:58

Турчинов Об Украинской Нации. Под Знаком Украинофобии

Цитата

«Украинцы являются трусливой, неблагодарной, ноющей нацией, получив­шей неожиданную свобо­ду и воздыхающей за без­заботными и в меру сыты­ми деньками рабства... Их, конечно, трудно назвать великой нацией».

«...Миллионы украин­цев систематически унич­тожались почти без сопро­тивления, наследство раз­граблялось относительно небольшими, хорошо организованными группа­ми поработителей. При этом численность способ­ного оказывать активное сопротивление украинско­го населения обычно пре­вышала врага в сотни раз. То есть тысяча врагов уничтожала сто тысяч ук­раинцев, десять тысяч уничтожали миллион...»

«...Подыхавших по-скотски и молча».

Александр Турчинов, статья "Аутодафе», «Вечер­ние Вести» № 141 від 19 — 25 вересня 2003 року

Цитата
ПІД ЗНАКОМ УКРАЇНОФОБІЇ

«Украинцы являются трусливой, неблагодарной, ноющей нацией, получив­шей неожиданную свобо­ду и воздыхающей за без­заботными и в меру сыты­ми деньками рабства... Их, конечно, трудно назвать великой нацией».

Ця люта брехня про героїчну й велику україн­ську націю (до речі, першонацію світу — з коріння Мізинської культури) на­лежить нинішньому дер­жавному діячу, екс-голові СБУ, екс-народному депу­тату України Олександру Турчинову. Цитату взято з його претензійної та єзуїт­ської статті «Аутодафе», що друкувалася понад два роки тому в газеті «Вечер­ние Вести» № 141 від 19 — 25 вересня 2003 року. Не дивно, що вона викли­кала обурення всієї україн­ської громади. Адже на­родний депутат України паплюжить українську на­цію — велику націю Свя­тослава Хороброго і Яро­слава Мудрого, Петра Сагайдачного і Богдана Хмельницького, Тараса Шевченка й Івана Франка, Лесі Українки і Марії Заньковецької, Миколи Міхновського і Степана Бандери, Вячеслава Чорновола і Василя Стуса.

Тішить ця стаття чорні серця великодержавних шовіністів: «Сматрітє, какіє ані украінци... Пара прєвратіть Украіну в рус­скую губернію...» Потирає долоні й опозиція: ось кого поставив було Ющен­ко головою СБУ — украї­нофоба, україноненависника!

Навіщо написано цю фальшивку? Можливо, Турчинов перейнявся си­нівським болем за Украї­ну і намагався у такий спосіб розворушити при­спану національну гідність українців, відкинувши «труслівость» і «воздиха-нія» за минулим? Адже так робив Максим Горький, коли називав московитів «нацией разбойников, во­ров и забулдыг». Однак «великий буревісник» пи­сав про це з болем, а Турчинов — із зоологічною ненавистю до українців. Він вдається навіть до гру­бої фальсифікації історії України, намагаючись при­низити українство, дискре­дитувати національну ідею, спаплюжити українську націю.

Так, у розділі «Эконо­мический парадокс» читає­мо: «... В 2002 г. ВВП по отношению к 1990 г. со­ставил 49,4%». І далі безперервні цифри — до­каз падіння в Україні ви­робництва товарів. І ні сло­ва про причини. То ж на­гадаємо Турчинову, з чого почався обвал в економіці: зі скасування у жовтні 1990 року тодішнім пре­м'єром Фокіним (за підтримки Леоніда Крав­чука) КОНТРОЛЮ З ФОН­ДУ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ. І це тоді, коли державна власність становила 97%, а приватна — 3%. Поет Дмитро Павличко — цілко­витий профан в економіці,

— тоді, аби похизуватися, кричав з трибуни: «Треба дати свободу директо­рам!» Що ж, дали. І стали отримувати директори по п'ять зарплат...

Чому ж Турчинов боїться назвати перших державних злочинців не­залежної України — Фокі-на і Кравчука? Чому свою боязнь перекладає на ук­раїнський народ? Навіщо запитує: «Куда девалась наша мощь? Где наши ре­сурсы? Где наши капита­лы?» У Росії, пане Турчи­нов, — у тій, яку ви так бої­теся образити... Тож на­гадаймо: Кравчуки — фокіни запобігливо й задарма віддали Росії тактичну — суто оборонну! — ядерну зброю (вартістю 10 млрд доларів США). Це 2 200 ракет, збудованих в Україні за кошти українського на­роду. Віддали Чорномор­ський військовий флот, збудований на корабель­нях Миколаєва, Херсона, Керчі... Під час розподілу майна СРСР нам належа­ло 18% союзного флоту. Увесь Чорноморський флот, що становив 10% загальносоюзного (а це 80 млрд доларів), Кравчук віддав Росії. Хіба це не державна зрада?

Далі. Закордонні паси­ви. Нам належало їх на 26 млрд доларів. Віддали Росії. Віддали також військове спорядження на 44 млрд доларів. Зреш­тою, Кравчук власноруч відписав Москві всі зао­щадження українських громадян — понад 90 млрд карбованців. І досі Росія їх не повернула.

А торговий флот, сотні кораблів, за допомогою яких Україна озолотилася б? А озолотилися кишені Кравчука... Чи протестував проти цього Турчинов? Щось не видно було його протесту ні на мітингах, ні на пікетуваннях, ні на шпальтах газет.

Друге. Особливо га­небні закиди Турчинова українському народові про те, що він не чинив опору більшовицькому геноциду. Ось як, втра­тивши совість, пише про це автор пасквіля:

«...Миллионы украин­цев систематически унич­тожались почти без сопро­тивления, наследство раз­граблялось относительно небольшими, хорошо организованными группа­ми поработителей. При этом численность способ­ного оказывать активное сопротивление украинско­го населения обычно пре­вышала врага в сотни раз. То есть тысяча врагов уничтожала сто тысяч ук­раинцев, десять тысяч уничтожали миллион...»

Усе це позаісторична хвороблива маячня украї­нофоба: ЖОДНОГО ПРИ­КЛАДУ З ІСТОРІЇ АВТОР НЕ НАВОДИТЬ І НЕ МОЖЕ НАВЕСТИ... Бо все було навпаки: українці одвічно малими силами перемага­ли ВЕЛИКІ СИЛИ. Скажі­мо, давньоукраїнські пол­ководці — скити Скопасис та Ідантирс зі 150-тисячним військом лише за місяць (!) перемогли 700-тисячну армію Дарія І. А Богдан Хмельницький з 25 тисячами козаків пе­реміг 100-тисячне поль­сько-татарське військо в січні 1655 року під час Дрижипільської битви. Са­гайдачний з 42-тисячним військом здолав 400 тисяч турецьких вояків під Хоти­ном. Далі: взимку 1946 року під Коломиєю рій (!) хоробрих бандерівців зни­щив полк окупаційних со-вєтських військ... Можна ще наводити сотні при­кладів героїчного опору українців своїм нападни­кам, але справа не в не­вігластві автора пасквіля (хоча він профан в історії), а в його СЛІПІЙ НЕНАВИСТІ ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРО­ДУ. Тому він втрачає будь-яку мораль, КОЛИ КОМЕН­ТУЄ НАЙСТРАШНІШЕ ЯВИ­ЩЕ В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА — ГОЛОДОМОР 33-го: «... Если вспомнить голодо­мор, то численность кучки палачей и вовсе несопо­ставима с числом их жертв, подыхавших по-скотски тупо и молча, даже не пы­таясь защитить себя и своих детей в судорогах от го­лода...»

«...Подыхавших по-скотски и молча». Це так про більш як 10-мільйонний народ, опухлих від го­лоду дітей, жінок, старих... Ось вона чорна душа україноненависника: замість співчуття — презирство до безневинних і беззахисних жертв голодомору...

Я й зараз пам'ятаю, як ходили від хати до хати в селі Масляниківці під Єлисаветградом (нині — Кіро­воград) озброєні гвинтів­ками (зі штиками!) та ре­вольверами так звані ак­тивісти в пошуках останніх пригорщ зерна, останніх картоплин... Мого діда Плачинду Максима Митро-фановича — колгоспного сторожа (розкуркуленого), який пішов до Єлисаветграда добувати для мене, свого онука, шматочок ма­кухи (про хліб не йшло­ся), у міському парку пе­рестріли нелюди, вбили серед білого дня, розчле­нували і на міському ба­зарі продавали те люд­ське м'ясо, на чому їх і спіймала міліція... Ой, як страшно згадувати вимер­ле село, скімлення дітей, які не хліба просили, а лише ПОЛИЗАТИ МИСКУ, ДЕ КОЛИСЬ БУВ БОРЩ. Потім і того скімлення не стало чути, бо... в гарбу «переселилися»... Щоран­ку котилася вона, запряже­на парою волів, під хрип­кий голос воловика: «ВИНО-О-ОСЬ!» Уже не було кому виносити по­мерлих, тож дід-воловик самотужки витягував тру­пи і кидав їх до гарби... Ось так, пане Турчинов... А ви... «подыхавших по-скотски тупо и молча». Так — «молча», бо не було сил у людей... Однак то не «скоти» тихо вмирали, як ви зболили висловитися, а ЛЮДИ! УКРАЇНЦІ!

Про який опір ви гово­рите? Тоді ви мали б до­рікати 30-тисячній вер­вечці євреїв, яких восени 1941 року повели німці до Бабиного Яру. Насправді ОПІР БУВ! І досить силь­ний.

Згадаймо, з чого поча­лася совєтська влада: з безперервних ЗБРОЙНИХ повстань українських се­лян. Назвімо бодай кілька безстрашних командирів-отаманів, аби Турчинов знав, який опір чинили повстанці грабіжницькій, антинародній, антиук­раїнській радянській владі:

Данило ТЕРПИЛО (ота­ман ЗЕЛЕНИЙ) — органі­затор повстанської Дні­провської дивізії (чотири полки);
головний отаман Хер­сонщини і Таврії Матвій ГРИГОР'ЄВ;

Андрій ГУЛИЙ-ГУЛЕНКО, отаман Катеринославщини;

подільський отаман Яків ОРЕЛ-ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ;

мотовилівський отаман БУРЛАКА (Овсій ГОНЧАР);

вереміївські отамани Панас КЕЛЕБЕРДА та Іван САВЧЕНКО-НАГІРНИЙ;

переяславський ота­ман ЧОРНИЙ (Гаврило КУРЕДА);

степова дивізія Костя БЛАКИТНОГО (ПЕСТУШКА);

Іван ЛЮТИЙ-ЛЮТЕНКО, отаман Звенигородщини та Холодного Яру;

отаман Чорного Лісу Денис ГУПАЛО;

отаман Мліївської гай­дамацької Січі Трохим ГО­ЛИЙ;

отаман Поділля Яків ШЕПЕЛЬ...

І ще десятки інших по­встанських загонів та їхніх отаманів.

Так, усі українські по­встанські загони 20-х років минулого століття було розгромлено, тисячі й тисячі селян-повстанців загинули героїчною смер­тю за вільну, незалежну Україну. Не помічати їх в історії, як це робить Тур­чинов, непорядно.

Отже, совєтська влада перемогла. Та страх перед українським селом у Ста­ліна та його поплічників зостався. Вони зробили все, аби задушити голо­дом українське село, його волелюбність, національну самобутність...

Спочатку за планом Сталіна — Кагановича зни­щили хазяйновитих селян, так званих куркулів. Зни­щили як клас. Тоді на­сильно вивезли до Сибі­ру та в інші віддалені ре­гіони тих заможних селян, які могли збройне захис­тити українське село...

Оббрехавши та спа­плюживши українців, Тур­чинов робить свій наклеп­ницький висновок: «Да, нас, конечно, трудно на­звать великой нацией. Да и само гордое слово «на­ция» по плечу ли нам?..»

І це йдеться про ПЕРШОНАЦІЮ СВІТУ, яка ста­ла матір'ю всіх індоєвро­пейських націй і мов. Це підтверджують авторитетні вчені всього світу. Так, у відомій світові праці анг­лійських дослідників-мо-вознавців Роберта Макрама, Вільяма Крена та Роберта Макнійла «The stopy of English» вміщено карту, що свідчить: і англійська, і всі індоєвропейські мови походять з-над Середньо­го Дніпра. Отже, давньо­українська мова є прама­тір'ю всіх індоєвропейсь­ких мов. Під картою Дніпра — підпис: «The home of the Indo-Europeas». Тобто Дніпро — «індоєвропейсь­ка прабатьківщина».

Зрештою, це підтвер­джують археологічні дані. Так, на початку XX століття відомий український вчений-археолог Федір Вовк вперше у світі розкопав предмет національної самоідентифікації: браслет з кістки мамонта з меандровим орнаментом, що сим­волізував безкінечність буття. Цей орнамент до­нині майстрині Прикарпат­тя тчуть на українських рушниках... Знайдено й жіночі статуетки, що свідчать про культ жінки-матері в давніх українців. Згодом археолог Бібіков віднайшов у глибоких ша­рах Мізинської культури перші музичні інструмен­ти. Отже, існував палео­літичний музичний ан­самбль.

З духовності починала­ся українська нація. З ду­ховності починалася людська цивілізація...

Далі — Трипільська культура (VI — III тисячоліт­тя до н.е.) — винайдення колеса, приручення коня, утворення першої держа­ви в світі — Оратти (Арат-ти) — країни орачів. Орна­менти на глиняному посуді V тисячоліття до н.е. — мотиви Землі, Сонця, Неба — адекватні розписи на космацьких писанках на­ших днів.

Українська нація про­йшла семитисячолітній шлях свого розвитку через такі державні утворення (змінюючи назви, але не змінюючи своєї менталь­ності): Оратта (золота доба давньої України!), Кіммерія, Скитія, Амазонія (держава українських дівчат-косачок, які перебу­вали в опозиції до патрі­архату), Сарматія — дав­ньоукраїнська наддержава від Уралу до Лаби (Ельби) — шість століть мирного життя 92-х давньоукраїн­ських племен. І далі: Пе-лазгія, Троада, Венедія, Етрурія, Лебедія, Роксоланія, Антія-Оратанія, Україна-Русь, козацька Україна...

За цей період лише на теренах Східної Європи та Азії щезли сотні націо­нальних мов, а отже — сотні народів, племен (обри, печеніги, половці, хозари та ін.), а українська нація, як і її мова, зберег­лася. І її можна назвати Великою, хоч би що там казали українофоби.

І ще Турчинов закидає, що українці отримали «неожиданную свободу», ніби манну з небес. Ні, в тій свободі безсмертний подвиг народних по­встанців, зокрема бан­дерівців, мельниківців, во­яків УПА, самопожертва геніального Василя СТУСА, боротьба гельсинської гру­пи, трагічна загибель Вале­рія Марченка, страждання в'язнів мордовських та­борів, діяння незабутньо­го Чорновола...

Усіх їх «не помітив» Тур­чинов. Таке «не помітити» міг лише недруг незалеж­ної України. Зате статтю він обрамив сценами інквізиції.

Звідки в Турчинові ця зневага до українців? Адже українофобство тут на грані абсурду. Це не що інше, як пасквіль, брех­ня, образа... Бездока­зовість, тенденційність, цинізм, безвідпові­дальність.

«НРАВСТВЕННОСТЬ ЧУЖДА УКРАИНСКОЙ ЭЛИТЕ...»

Отакої! Кого ж зарахо­вує Турчинов до еліти? Продажних чиновників? Зажерливих олігархів?

Як тут не згадати Олександра Довженка, який повстав проти більшовицького визначен­ня «гнила інтелігенція». Гнилим і вічно смердючим, казав Довженко, було міщанство. А українська інтелігенція завжди була і є взірцем високої духов­ності, чесності, порядності й жертовності в ім'я української національної ідеї. Саме українську інте­лігенцію в першу чергу знищували більшовики та інші окупанти. Як слушно зауважив Юрій Яновський, «українська інтелігенція... вона нагадує мені траву: тільки-но вона підросте, як її косять».

Тож свистіла імперська коса над головами україн­ських інтелігентів упро­довж віків і всієї совєтської влади. Нині український народ може пишатися своєю інтелігенцією-елітою, яка, не пркладаючи рук, працює в ім'я утвер­дження української дер­жавності й незалежності.

«СУЩЕСТВОВАЛ И СУЩЕСТВУЕТ ЛИ КА­КОЙ-ЛИБО ПУТЬ ПРОТИ­ВОСТОЯНИЯ БЕСПРЕ­ДЕЛЬНОМУ ГРАБЕЖУ, НАСИЛИЮ И МАССО­ВОМУ УНИЧТОЖЕ­НИЮ...»

«Поза увагою Турчино­ва» залишилися організа­ція Левком Лук'яненком підпільної партії в 60-ті, за яку його було засуджено до розстрілу, діяльність гельсінських груп, шалена війна багатотисячного КДБ проти цієї нечисленної когорти хоробрих.

«Способны ли мы, ук­раинцы, в принципе стать великой нацией...»

Великою вона стала, пане Турчинов, ще 7000 років тому, коли вперше в світі винайшла колесо і плуг, приручила коня, спекла першу хлібину і створила хліборобську цивілізацію. А ще — ство­рила духовні цінності світового рівня, про що, зокрема, засвідчує вистав­ка Трипільської культури в Софії Київській.

Великою її зробили скити на чолі з Ідантирсом, Скопасисом та Антеєм, capмати, анти та їхній цар Бож, Святослав Хоробрий, Ярослав Мудрий і Анна Ярославна, Володимир Мономах, Байда Вишневецький, Петро Сагайдач­ний, Богдан Хмельницький, козак Кульчицький, який Відень врятував; Іван Сірко, який з двома тисячами ко­заків узяв Дюнкерк; Гри­горій Сковорода, Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Юрій Кондра­тюк, Микола Міхновський, Михайло Грушевський, Агатангел Кримський, Сергій Корольов, Олек­сандр Довженко, Микола Куліш, Лесь Курбас, воїни УПА, космонавт Павло По­пович, Ліна Костенко, Ва­силь Стус, Василь Симо-ненко, Андрей Шептицький, митрополит Іларіон.

«НАШИ ПРЕДКИ НЕ СТАЛИ ЩИТОМ ЕВРОПЫ»

Під такими глумливими словами охоче підписався б О.Бузина, автор сумно­звісного пасквіля «Вурдулак Тарас Шевченко». Ра­димо панові Турчинову прочитати історичну по­вість Івана Франка «Захар Беркут» про те, як маленька Тухля зупинила монголо-татарську навалу.

«Украина, где твои до­стойные мужи? — фальши­во вигукує Турчинов. — Кто станет за тебя в пер­вую очередь?»

Мільйони учасників Помаранчевої революції дали гідну відповідь на це запитання.

«Как нам восстановить потерянную мораль, как вернуть себе достоин­ство?»

Тільки через вихован­ня національної гідності українців. З цього треба починати, як бачимо, на­самперед самому Турчи­нову.

«Это нельзя сделать в одночасье. Это нельзя сделать на завтра... Даже за год...»

Можна! Є таке поняття, як прозріння, яке виникає в силу певних обставин миттєво.

...Турчинов закликає звернутися до Бога. І це той, хто писав про жертв Голодомору, як про «...по­дыхавших по-скотски тупо и молча». Це слова від Сатани. Турчинову самому ще потрібно пройти шлях від Сатани до Бога, до Божої заповіді «возлюби ближнього свого...» І до України.

Статтю Олександра Турчинова «Аутодафе» су­проводжують гнітючі епі­зоди з історії середньовіч­ної інквізиції. Чи це не натяк на те, що українцям нічого очікувати, крім ауто­дафе? Чи не мріє автор горезвісної статті про модернізоване й «демократи­зоване» аутодафе для на­ціональне свідомих ук­раїнців?! Будьмо пильні.
Сергій ПЛАЧИНДА

Под знаком украинофобии

«Украинцы являются трусливой, неблагодарной, ноющей нацией, получив­шей неожиданную свобо­ду и воздыхающей за без­заботными и в меру сыты­ми деньками рабства... Их, конечно, трудно назвать великой нацией».

Эта злая ложь о героической и великой украинской нации (кстати, первонации мира - из корней Мизинской культуры) принадлежит нынешнему государственному деятелю, экс - главе СБУ, экс - народному депутату Украины Александру Турчинову. Цитата взята из его претенциозной и иезуитской статьи «аутодафе », которая печаталась более двух лет назад в газете « Вечерние Вести » № 141 от 19 - 25 сентября 2003 года. Неудивительно, что она вызвала возмущение всей украинской общины. Ведь народный депутат Украины порочит украинскую нацию - великую нацию Святослава Храброго и Ярослава Мудрого, Петра Сагайдачного и Богдана Хмельницкого, Тараса Шевченко и Ивана Франко, Леси Украинский и Марии Заньковецкой, Николая Михновского и Степана Бандеры, Вячеслава Чорновила и Василия Стуса.
Радует эта статья черные сердца великодержавных шовинистов: « Смотрите, какие они украинцы ... Пора превратить Украину в русскую губернию ...» Потирает ладони и оппозиция: вот кого поставил было Ющенко главой СБУ - украинофоба, украиноненавистника!

Зачем написана эта фальшивка? Возможно, Турчинов проникся сыновней болью за Украину и пытался таким образом расшевелить усыпленное национальное достоинство украинцев, отбросив «трусливость» и «воздыхания» по прошлому? Ведь так делал Максим Горький, когда называл московитов «нацией разбойников, воров и забулдыг». Однако «большой буревестник» писал об этом с болью, а Турчинов - с зоологической ненавистью к украинцам. Он прибегает даже к грубой фальсификации истории Украины, пытаясь унизить украинство, дискредитировать национальную идею, опорочить украинскую нацию.

Так, в разделе « Экономический парадокс » читаем: «... В 2002 г. ВВП по отношении к 1990 г. составил 49,4 %». И далее непрерывные цифры - доказательство падения в Украине производства товаров. И ни слова о причинах. Поэтому напомним Турчинову, с чего начался обвал в экономике: по отмене в октябре 1990 года тогдашним премьером Фокиным (при поддержке Леонида Кравчука) КОНТРОЛЯ С ФОНДА ЗАРАБОТНОЙ ПЛАТЫ. И это тогда , когда государственная собственность составляла 97 % , а частная - 3%.
Поэт Дмитрий Павлычко - полный профан в экономике, тогда, чтобы похвастаться, кричал с трибуны: «Надо дать свободу директорам» Что же, дали. И стали получать директора по пять зарплат ...

Почему же Турчинов боится назвать первых государственных преступников независимой Украины - Фокина и Кравчука? Почему свою боязнь переводит на украинский народ? Зачем спрашивает: «Куда девалась наша мощь? Где наши ресурсы? Где наши капиталы?» В России, господин Турчинов, в той, которую вы так боитесь обидеть... Поэтому напомним: Кравчук и Фокин предупредительно и даром отдали России тактическое, сугубо оборонительное ядерное оружие (стоимостью 10 млрд. долларов США). Это 2200 ракет, построенных в Украине за средства украинского народа. Отдали Черноморский военный флот, построенный на верфях Николаева, Херсона, Керчи ... При распределении имущества СССР нам принадлежало 18 % союзного флота. Весь Черноморский флот, составлявший 10% общесоюзного (а это 80 млрд. долларов), Кравчук отдал России. Разве это не государственная измена ?

Далее. Зарубежные пассивы. Нам принадлежало их на 26 млрд. долларов. Отдали России. Отдали также военное снаряжение на 44 млрд. долларов. Наконец, Кравчук собственноручно отписал Москве все сбережения украинских граждан - более 90 млрд. рублей. До сих пор Россия их не вернула.

А торговый флот, сотни кораблей, с помощью которых Украина озолотилась бы? А озолотились карманы Кравчука ... Протестовал ли Турчинов? Что-то не видно было его протеста ни на митингах, ни на пикетированиях, ни на страницах газет.

Второе. Особенно позорные обвинения Турчинова украинскому народу о том, что он не оказывал сопротивления большевистскому геноциду. Вот как, потеряв совесть, пишет об этом автор пасквиля:

«... Миллионы украинцев систематически уничтожались почти без сопротивления, наследство разграблялось относительно небольшими, хорошо организованными группами поработителей. При этом численность способного оказывать активное сопротивление украинского населения обычно превышала врага в сотни раз. То есть тысяча врагов уничтожала сто тысяч украинцев, десять тысяч уничтожали миллион ...»

Все это внеисторический болезненный бред украинофоба: НИ ОДНОГО ПРИМЕРА ИЗ ИСТОРИИ АВТОР НЕ ПРИВОДИТ И НЕ МОЖЕТ ПРИВЕСТИ ... Ибо все было наоборот: Украинцы изначально малыми силами побеждали БОЛЬШИЕ СИЛЫ. Скажем , древнеукраинские полководцы - скиты Скопасис и Идантирс с 150-тысячным войском всего за месяц (!) победили семисоттысячном армию Дария I. А Богдан Хмельницкий с 25 тысячами казаков победил стотысячное польско - татарское войско в январе 1655 во время Дрижипильськои битвы. Сагайдачный с 42- тысячным войском одолел 400000 турецких воинов под Хотином. Далее: зимой, 1946 году под Коломыей рой(!) храбрых бандеровцев, уничтожил полк оккупационных советской войск... Можно еще приводить сотни примеров героического сопротивления украинцев своим захватчикам, но дело не в невежестве автора пасквиля (хотя он профан в истории), а в его СЛЕПОЙ НЕНАВИСТИ К УКРАИНСКОМУ НАРОДУ. Поэтому он теряет всякую мораль, КОГДА КОММЕНТИРУЕТ САМОЕ СТРАШНОЕ ЯВЛЕНИЕ В ИСТОРИИ ЧЕЛОВЕЧЕСТВА - ГОЛОДОМОР 33- го : «... Если вспомнить голодомор , то численность кучки палачей и вовсе несопоставима с числом их жертв, подыхавших по-скотски тупо и молча, даже не пытаясь защитить себя и своих детей в судорогах от голода ...»

«...Подыхавших по-скотски и молча». Это так о более десятимиллионном народе, опухших от голода детях, женщинах, стариках... Вот она черная душа украиноненавистника: вместо сочувствия - презрение к невинным и беззащитным жертвам голодомора ...

Я и сейчас помню, как ходили от дома к дому в селе Масляникивци под Елисаветградом (ныне - Кировоград) вооруженные винтовками (со штыками!) и револьверами, так называемые активисты в поисках последних горстей зерна, последних картофелин... Моего деда Плачинды Максима Митрофановича - колхозного сторожа (раскулаченного), ушедшего в Елисаветград добывать для меня, своего внука, кусочек жмыха (о хлебе не было и речи), в городском парке встретили нелюди, убили среди бела дня, расчленили и на городском базаре продавали то человеческое мясо, на чем их и поймала милиция... Ой, как страшно вспоминать вымерший село, скимлення детей, не хлеба просили, а только полизать миску, ГДЕ КОГДА-ТО БЫЛ БОРЩ. Потом и того скимлення ни стало слышно, потому что ... в арбу «переселились» ... Каждое утро катилась она, запряженная парой волов, под хриплый голос воловика: «ВИНО - О - ОСЬ» Уже некому было выносить умерших, поэтому дед - воловик самостоятельно извлекал трупы и бросал их в телеги... Вот так, господин Турчинов ... А вы ... «подыхавших п -скотски тупо и молча». Да - «молча», потому что не было сил у людей... Однако это не «скоты» тихо умирали, как вы изволили выразиться, а ЛЮДИ! УКРАИНЦЫ!

О сопротивлении вы говорите? Тогда вы должны упрекать и тридцатитысячную вереницу евреев, которых осенью 1941 года повели немцы в Бабий Яр. На самом деле СОПРОТИВЛЕНИЕ БЫЛО! И достаточно сильное.

Вспомним, с чего началась советская власть: с непрерывных ВООРУЖЕННЫХ восстаний украинских крестьян. Назовем хотя бы несколько бесстрашных командиров - атаманов, чтобы Турчинов знал, какое сопротивление оказывали повстанцы грабительской, антинародной, антиукраинской советской власти:

Даниил ТЕРПИЛО (атаман ЗЕЛЕНЫЙ) - организатор повстанческой Днепровской дивизии ( четыре полка);

главный атаман Херсонщины и Таврии Матвей Григорьев;

Андрей ГУЛЫЙ - ГУЛЕНКО, атаман Екатеринославщины;

Подольский атаман Яков ОРЕЛ - Гальчевский;

Мотовиловский атаман БУРЛАКА (Евсей ГОНЧАР);

веремеевские атаманы Панас КЕЛЕБЕРДА и Иван Савченко - НАГОРНЫЙ;

переяславский атаман ЧЕРНЫЙ (Гавриил Куреду);

степная дивизия Костя ГОЛУБОГО (Пестушки);

Иван ФЕВРАЛЬ - Лютенка, атаман Звенигородщины и Холодного Яра;

атаман Черного Леса Денис ГУПАЛО;

атаман Млиевской гайдамацкой Сечи Трофим ГОЛЫЙ;

атаман Подолье Яков ШЕПЕЛЬ ...

И еще десятки других повстанческих отрядов и их атаманов.

Так, все украинские повстанческие отряды 20- х годов прошлого века были разгромлены, тысячи и тысячи крестьян - повстанцев погибли героической смертью за свободную, независимую Украину. Не замечать их в истории, как это делает Турчинов, непорядочно.

Итак, советская власть победила. Но страх перед украинским селом у Сталина и его приспешников остался. Они сделали все, чтобы задушить голодом украинское село, его свободолюбие, национальную самобытность ...

Сначала, по плану Сталина - Кагановича уничтожили хозяйственных крестьян, так называемых кулаков. Уничтожили как класс. Потом насильно вывезли в Сибирь и в другие отдаленные регионы тех зажиточных крестьян, которые могли с оружием защитить украинское село ...

Оболгав и (спаплюжившы?) украинцев, Турчинов делает свой клеветнический вывод: «Да, нас, конечно, трудно назвать великой нацией. Да и само гордое слово «нация» по плечу ли нам?..»

И это говорится о ПЕРВОНАЦИИ МИРА , которая стала матерью всех индоевропейских наций и языков. Это подтверждают авторитетные ученые всего мира. Так, в известных миру трудах английских исследователей – языковедов Роберта Макрама, Уильяма Крена и Роберта Макнийла «The stopy of English» помещены карты, свидетельствующие: и английский, и все индоевропейские языки произошли из-над Среднего Днепра. Итак, древнерусский язык является прародителем всех индоевропейских языков. Под картой Днепра - подпись: «The home of the Indo - Europeas». Есть Днепр - «индоевропейская прародина».

Наконец, это подтверждают археологические данные. Так, в начале XX века известный украинский ученый - археолог Федор Вовк впервые в мире раскопал предмет национальной самоидентификации : браслет из кости мамонта с меандровым орнаментом, символизирующий бесконечность бытия. Этот орнамент и поныне мастерицы Прикарпатья ткут на украинских полотенцах... Найдены и женские статуэтки, свидетельствующие о культе женщины - матери у древних украинцев. Впоследствии археолог Бибиков нашел в глубоких слоях Мизинской культуры первые музыкальные инструменты. Итак, существовал палеолитический музыкальный ансамбль.

С духовности начиналась украинская нация. С духовности начиналась человеческая цивилизация ...

Далее - Трипольская культура (VI - III тысячелетия до н.э.) - изобретение колеса, приручение лошади, образование первого государства в мире - Оратти ( Арат -ти ) - страны пахарей . Орнаменты на глиняной посуде V тысячелетия до н.э. - Мотивы Земли, Солнца, Неба - адекватные росписи на космацких писанках наших дней.

Украинская нация прошла семитысячелетний путь своего развития через такие государственные образования (меняя названия, но, не изменяя своей ментальности): Оратти (золотой век древней Украины !), Киммерия, Скития, Амазония (государство украинских девушек - косачок, которые находились в оппозиции к патриархату), Сарматия - древнерусская сверхдержава от Урала до Лабы (Эльбы) - шесть веков мирной жизни 92- х древнеукраинских племен. И далее: Пелазгия, Троада, Венедия, Этрурия, Лебедия, Роксолания, Антия- Ортания, Украина -Русь, казацкая Украина ...

За этот период только в Восточной Европе и Азии исчезли сотни национальных языков, а, следовательно - сотни народов, племен (обры, печенеги, половцы, хазары и др..), а украинская нация, как и ее язык, сохранилась. И ее можно назвать Великой, что бы там ни говорили украинофобы.

И еще Турчинов обвиняет, что украинцы получили «неожиданную свободу», будто манну с небес. Нет, в той свободе бессмертный подвиг народных повстанцев, в частности бандеровцев, мельниковцев, воинов УПА, самопожертвование гениального Василия СТУСА, борьба Хельсинкской группы, трагическая гибель Валерия Марченко, страдания узников мордовских лагерей, деяния незабываемого Черновола...

Всех их «не заметил» Турчинов. Такое «не заметить» мог только недруг независимой Украины. Зато статью он обрамил сценами инквизиции.

Откуда у Турчинова это пренебрежение к украинцам? Ведь украинофобство здесь на грани абсурда. Это не что иное, как пасквиль, ложь, обида... бездоказательность, тенденциозность, цинизм, безответственность.

«Нравственность чужда украинской элите…»

Вот так! Кого же относит Турчинов к элите? Продажных чиновников? Алчных олигархов?

Как тут не вспомнить Александра Довженко, который восстал против большевистского определение «гнилая интеллигенция». Гнилым и вечно вонючим, говорил Довженко, было мещанство. А украинская интеллигенция всегда была и является образцом высокой духовности, честности, порядочности и жертвенности во имя украинской национальной идеи. Именно украинскую интеллигенцию в первую очередь уничтожали большевики и другие оккупанты. Как справедливо заметил Юрий Яновский, «Украинская интеллигенция ... она напоминает мне траву: только она подрастет, как ее косят».

Поэтому свистела имперская коса над головами украинских интеллигентов на протяжении веков и всей советской власти. Сейчас украинский народ может гордиться своей интеллигенцией - элитой, которая, не покладая рук, работает во имя утверждения украинской государственности и независимости.

«СУЩЕСТВОВАЛ И СУЩЕСТВУЕТ ЛИ КАКОЙ-ЛИБО ПУТЬ ПРОТИВОСТОЯНИЯ БЕСПРЕДЕЛЬНОМУ ГРАБЕЖУ, НАСИЛИЮ И МАССОВОМУ УНИЧТОЖЕНИЮ...»

«Вне поля зрения Турчинова» остались организация Левко Лукьяненко подпольной партии в 60 -е, за которую он был приговорен к расстрелу, деятельность хельсинкских групп, безумная война многотысячного КГБ против этой немногочисленной когорты храбрых.

« Способны ли мы, украинцы, в принципе стать великой нацией ...»

Большой она стала, господин Турчинов, еще 7000 лет назад, когда впервые в мире изобрела колесо и плуг, приручила лошадь, испекла первый хлеб и создала земледельческую цивилизацию. А еще - создала духовные ценности мирового уровня, о чем, в частности, свидетельствует выставка Трипольской культуры в Софии Киевской.

Большой ее сделали скиты во главе с Идантирсом, Скопасисом и Антеем, capматы, анти и их царь Ибо, Святослав Храбрый, Ярослав Мудрый и Анна Ярославна, Владимир Мономах, Байда Вишневецкий, Петр Сагайдачный, Богдан Хмельницкий, казак Кульчицкий, который Вена спас; Иван Сирко, который с двумя тысячами казаков взял Дюнкерк; Григорий Сковорода, Тарас Шевченко, Леся Украинка, Иван Франко, Юрий Кондратюк, Николай Михновский, Михаил Грушевский, Агафангел Крымский, Сергей Королев, Александр Довженко, Николай Кулиш, Лесь Курбас, воины УПА, космонавт Павел Попович, Лина Костенко, Василий Стус, Василий Симоненко, Андрей Шептицкий, митрополит Иларион.

«НАШИ ПРЕДКИ НЕ СТАЛИ ЩИТОМ ЕВРОПЫ»

Под такими глумливыми словам охотно подписался бы О.Бузина, автор печально пасквиля « Вурдулак Тарас Шевченко». Советуем господину Турчинову прочитать историческую повесть Ивана Франко «Захар Беркут» о том, как маленькая Тухля остановила монголо - татарское нашествие.

«Украина, где твои достойные мужи? - Фальшиво восклицает Турчинов. - Кто станет за тебя в первую очередь? "

Миллионы участников Оранжевой революции дали достойный ответ на этот вопрос.

«Как нам восстановить потерянную мораль, как вернуть себе достоинство?»

Только через воспитание национального достоинства украинцев. С этого надо начинать, как видим, в первую очередь самому Турчинову.

«Это нельзя сделать в одночасье. Это нельзя сделать на завтра... Даже за год...»

Можно! Есть такое понятие, как прозрение, которое возникает в силу определенных обстоятельств мгновенно.

... Турчинов призывает обратиться к Богу. И это тот, кто писал о жертвах Голодомора, как о «...подыхавших по-скотски тупо и молча». Это слова от Сатаны. Турчинову самому еще нужно пройти путь от Сатаны к Богу, Божией заповеди «возлюби ближнего своего ...» И до Украины.

Статью Александра Турчинова «аутодафе» сопровождают удручающие эпизоды из истории средневековой инквизиции. Не намек ли это на то, что украинцев ничего не ожидает, кроме аутодафе? Не мечтает ли автор пресловутой статьи о модернизированном и « демократизированном » аутодафе для национально сознательных украинцах? Будем бдительны.
Сергій ПЛАЧИНДА

=====================================================================================================
Прям-таки, пока переводил статью, проникся такой гордостью за великий украинский народ,
что аж изнутри что-то распирает...наверное, благодарность за всё то, что они дали нашей цивилизации...
Только вот один вопрос меня беспокоит. как же это вы, при всей вашей мудрости и семитысячелетнем опыте,
очередного ворюгу подонка и мерзавца с трона скинули, и, вместо него, ничуть не меньшего подонка и мерзавца посадили? Неужели не читали его высер, в котором он ноги вытирает об великую украинскую нацию?
Это что же это такое, что украинский президент считает что: Украинцы являются трусливой, неблагодарной, ноющей нацией...
Я вас-таки поздравляю с таким президентом!

353.89
Теги:  
Vkontakte Facebook Коментарі

Додати коментар

Зареєструйтеся або увійдіть , щоб залишити коментар.
8 Грудня 2015 00:35
Вброс кремлеботов...полный бред и туфта...и куда только СБУ смотрит ? почему автор этого так сказать "Опуса" до сих пор на свободе?
1 Грудня 2015 10:26
автор сего писания путается: голодомор 33го - украинские повстанческие отряды 20- х годов прошлого века
25 Листопада 2015 06:57
Сомнительно, а был ли в самом деле этот источник. Издание указывает на статью Турчинова Аутодафе в «Вечерние Вести» от № 44 (143) 2-8 ноября 2005, тогда как сами «Вечерние Вести» пишут, что существуют с 2007 года!
21 Вересня 2015 07:14
беда Украины в том что все время руководят нею те кому она безразлична а насчет выступлений Турчинова каждый судит о других в меру своей распущиности
7 Вересня 2015 07:48
Письма марсианских штукатуров...
15 Вересня 2014 23:22
30 Серпня 2014 14:17

Онлайн